Про УКРЛІТ.ORG

зачаджувати

ЗАЧА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, ЗАЧАДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док.

1. тільки док., неперех. Почати чадити, пускати дим, чад, кіптяву. Остап розплющив очі. Це так врадувало стару циганку, що вона забелькотала щось жваво, сильно зачадила з люльки й радісно потріпала Соломію по плечах (Коцюб., І, 1955, 370); Поет набив собі люльку тютюном і зачадив (Досв., Вибр., 1959, 220); Сивий дід перестав підтягати гнота, і каганець зачадив їдким димом (Ле, Наливайко, 1957, 232).

2. перех. Наповнювати чадом, димом; вкривати кіптявою. — В Горобцівці оті вороги зачадили, здається, саме повітря. В мене аж голова заморочилась од того чаду (Н.-Лев., IV, 1956, 181); // Отруювати чадом, димом.

* Образно. Те, що гнало її сина від зиску до зиску, не було вже професія. Це був злий вогонь, який, перетворюючи на купу попелища буття інших, зачаджував димом і його самого (Вільде, Сестри.., 1958, 359).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 400.

вгору