ЗАХРЯСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., рідко. ЗАХРЯ́СНУТИ і ЗАХРЯ́СТИ, сну, снеш; мин. ч. захря́с, ла, ло; док., розм.

1. тільки 3 ос. Заповнюватися, запруджуватися вщерть. Здається, увесь ліс захряс притаєною ворожою силою (Вас., Незібр. тв., 1941, 224); Всю ніч прибували війська. Дорога від найближчого тилового села до переднього краю захрясла танками, тягачами, автомашинами (Гончар, III, 1959, 404); Коли ви сьогодні залишите на ниві один кущик щириці, то на той рік він дасть «урожай» триста тисяч кущиків. Ясно, що ваше поле захрясне лободою й щирицею так, що нікуди буде сіяти чи то ячмінь, чи то ярову пшеницю (Вишня, II, 1956, 45); Стіл аж захряс.. усякими стравами та бутлями (Н.-Лев., IV, 1956, 188); // безос. Солдатів наїхало повне село. Біля церкви — аж захрясло (Багмут, Опов., 1959, 16).

2. тільки док. Загрузнути, зав’язнути де-небудь. Цілі танкові армії захрясли в багнюці (Довж., І, 1958, 359); На нашому правому крилі такий спокій, що, коли лопне постріл-другий — не віриться, що тут захрясла в пашні ціла армія… (Кос., Новели, 1962, 50); // Стати нерухомим; застигнути, завмерти. Не минуло хвилини, як іще два танки горіли, а один — на підбитій гусениці — як повернув сюди боком, так і захряс (Головко, І, 1957, 288); // перен. Захопитися чимось, поринути в що-небудь. У Ганни було своє наболіле. Рідний брат її.. захряс у пияцтві, мов у трясовині (Вол., Місячне срібло, 1961, 179);-Сам хазяїн, розповідають, колись працював у шахті, був відомим новатором, потім перейшов на пенсію, захряс у турботах про власний добробут (Гур., Друзі.., 1959, 88).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 394.