ЗАХМЕЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., перех., рідко.

1. Зробити кого-небудь п’яним; сп’янити (горілкою, вином і т. ін.). [Четверта частина хору:] Щоби мрій йому [Вакхові] навіять і приємно захмелити, Досить є для нього завше у міхах, глеках, у кінвах Справа й зліва в темних гротах узапасено навік… (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 391); // перен. Довести кого-небудь до стану, схожого на сп’яніння. Дехто побував уже і в.. шинку, дехто і геть-то хлебонув. Других воля захмелила (Мирний, IV, 1955, 184).

2. вульг. Ударити кого-небудь.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 384.