ЗАХЛА́ННИЙ, а, е, діал. Жадібний. Захланному Микиті жаль було нагарбаних у селі грошей (Козл., Ю. Крук, 1957, 507); Татарський хан з захланною ордою, Здолавши далеч степових доріг, Своє шатро поставив під скалою, Але пройти за перевал не міг (Перв., II, 1958, 97);//Ненажерливий. Ще як було воно миршавим сліпеньким цуценятком, то, як і всі, годувалося маминим молоком. Захланне було воно, пискляве (Мельн., До раю.., 1961, 5); // до чого. Завзятий. Ксеня крокує поруч з Василиною, сапа в сапу, намагаючись.. не відстати від захланної до праці ланкової (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 61).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 381.