ЗАТЬО́ПАНИЙ, а, е, розм. Який затьопався, став брудний. Дороги розвезло, ..так він ледве волами дотягнув і повернувся аж на другий день, затьопаний по вуха у грязюку (Речм., Весн. грози, 1961, 82); Хтось із персоналу лікарні звернув увагу на зарослого бородою, затьопаного в мандрах, просто кажучи — підозрілого чоловіка (Ле, Ю. Кудря, 1956, 296); Перед ним проторохтів, брязкаючи залізом струхнявілої брички, візник із затьопаною худореброю шкапиною (Досв., Вибр. 1959, 216).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 372.