ЗАТУШКО́ВУВАТИ1, ую, уєш, недок., ЗАТУШКУВА́ТИ, у́ю, у́єш і ЗАТУ́ШКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Замотувати, обгортати, обкладати кого-, що-небудь чимось (звичайно з метою утеплення). Хазяйки мотнулися лагодити усе на завтре [завтра]; горшки постановили по печам.., затушкували, нехай стоїть, щоб завтра вже, ради празника, не поратись (Кв.-Осн., II, 1956, 236); Коли земля.. припорошилася снігом, Тихон затушкав листом, та гноєм свою хату (Панч, II, 1956, 424); // Затикати, закупорювати дірки, щілини, отвори. Двері, двері замкніть! Затушкуйте вікно! (Стар., Поет. тв., 1958, 202).
ЗАТУШКО́ВУВАТИ2, ую, уєш, недок., ЗАТУШКУВА́ТИ, ́ую, у́єш, док., розм. Те саме, що затушо́вувати. Фортеп’яновий акомпанемент його був звичайно простий і прозорий, не затушковував мелодії (Рильський, III, 1956, 352); Намагаючись якось затушкувати, стерти враження від розмови з Санею, Кирило розкотисто засміявся (Собко, Звич. життя, 1957, 41); Характерним для сучасного ревізіонізму є намагання затушкувати непримиренні класові протиріччя між робітничим класом і буржуазією, обілити капіталізм (Літ. газ., 6.V 1958, 1).
ЗАТУШКО́ВУВАТИ3, ую, уєш, недок., ЗАТУШКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кул., діал. Приправляти чим-небудь страву. Я й цурупалків назбираю, бараболі начищу, горшки побаню, на кілки повішаю, повисушую на сонечку, юшку салом затушкую (Барв., Опов.., 1902, 356).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 367.