ЗАТРЮХИ́КАТИ, аю, аєш, док., розм. Те саме, що затрю́хати. Коні грузли по самі бабки. З галопу перейшли на рись, а далі затрюхикали підтюпцем (Мушк., Чорний хліб, 1960, 68).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 362.