ЗАТРУ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАТРУЇ́ТИ, трую́, тру́їш, док., перех.

1. Додаючи отрути, робити що-небудь отруйним; отруювати. Затруювати грунт гексахлораном можна лише там, де в міжряддях не вирощують овочевих культур (Колг. Укр., 5, 1958, 39); — А затруїв кислиці хто? — Одна циганочка (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 475); // Насичувати повітря їдкими запахами. Душно в хаті. Гас у лампі блима, Чадом всю кімнату затруїв… (Перв., II, 1958, 275).

2. перен. Згубно впливати на кого-, що-небудь. Все затруїли в мені, все приглушили, підтяли в зароді (Фр., І, 1955, 330).

3. перен. Робити неприємним, тяжким, безрадісним. [Галя:] Сваритись доведеться з батьком, а я цього не хочу, це мені затруїть життя (Сам., II, 1958, 141).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 362.