ЗАТРИ́МУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАТРИ́МАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Залишати, утримувати кого-, що-небудь на якийсь час у певному місці, положенні. Спиняюсь. Мене затримує запах пароходного диму (Коцюб., II, 1955, 421); Я все поривався повернутися додому, але Семен Порфироеич мене затримував (Сміл., Сашко, 1957, 157); [Ганна:] Треба буде швиденько розвантажити, щоб вагони не затримувати (Мороз, П’єси, 1959, 21); Оксана сіла за рояль, піднесла руки над білими клавішами і затримала, ніби роздумуючи, куди їх опустити (Чорн., Визвол. земля, 1959, 179); * Образно. Яснішав світ і день світлів, і десь у гаї синій вечір трава затримала густа (Гонч., Вибр., 1959, 339).
◊ Затри́мувати (затри́мати) по́гляд (о́чі) на кому-чому — уважно, пильно дивитися на кого-, що-небудь. Журба глянув на Дубовика, затримав на ньому довгий погляд, згадав щось (Епік, Тв., 1958, 569); Капітан затримав свої ясні, блакитні очі на цьому юнакові (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 188); Затри́мувати (затри́мати) ува́гу чию — зосереджувати чиюсь увагу на кому-, чому-небудь. По настрою в залі він уже бачив, що затримувати увагу зборів на пропозиції Кузіна нема рації, — провалять (Головко, II, 1957, 545).
2. Перешкоджати чиємусь рухові, уповільнювати, гальмувати просування, розвиток чого-небудь. На нього покладалося завдання якомога довше затримувати французів, доки російські війська ввійдуть у Вітебськ та займуть позиції (Кочура, Зол. грамота, 1960, 110); Самодержавство не може не затримувати суспільного розвитку (Ленін, 8, 1949, 7); Посеред вулиці їхала пара верхівців.., їхали швидко, вчвал, вимахуючи нагайками, тільки порівнявшися з павільйоном, трохи затримали біг свій (Л. Укр., III, 1952, 611); Навесні ящики дослідник накривав снігом, щоб затримати проростання насіння (Юним мічур.., 1955, 54).
Затри́мувати (затри́мати) ди́хання — затамовувати дихання. Поет сидів тихо і затримував дихання, щоб не зрушити тиші (Л. Укр., III, 1952, 709).
∆ Затри́мувати (затри́мати) сніг (воло́гу і т. ін.) — утримувати, зберігати талі води. — То гордість наша, — каже Макар Онисимович, — полезахисні смуги. Сніжок вони нам на полі затримують, сухих вітрів на пшениці не пускають… (Вишня, І, 1956, 371); Вони з осені обробили ділянки, вивезли добрива, угноєння, провели снігозатримання, затримали вологу (Ю. Янов., II, 1954, 128).
3. Силою зупиняти кого-небудь з певною метою. Сторожко пробирався [Левченко] в темряві, прилипаючи до стін, міцно стискаючи в руці заряджений браунінг. Вистрілить по патрулю не вагаючись, коли б стали затримувати (Гончар, II, 1959, 194); Кількох маскарадників пощастило затримати і посадити у карцер (Смолич, II, 1958, 82); — Догнати його треба було, затримати й обшукати. Не міг же він десь далеко сховати покрадене (Трубл., І, 1955, 88).
4. розм. Зберігати що-небудь; не віддавати. Не маю відповіді, хоч мені і треба б було знати, чи затримувати посаду для дядька жінки Вашої (Коцюб., III, 1956, 125); // тільки док., рідко. Залишити щось собі. Фотографії.. пришлемо Вам.., а Ви дасте їх Гладиловичеві або затримаєте їх собі (Л. Укр., V, 1956, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 359.