ЗАТОНУ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до затону́ти. Ось і дно морське. Між трав — Затонулий пароплав (Нех., Ми живемо.., 1960, 35); Костеві доповіли, що під корпусом затонулого судна вже продуто відповідні колодязі для просування сталевих рушників (Ю. Янов., II, 1954, 93).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 355.