ЗАТО́ГО, присл., діал. Скоро, от-от. Затого сивий волос проб’ється. Яка я стара стала! (Барв., Опов.., 1902, 248); [Кіндрат:] Як жевріє на сході. Затого сонечко викотиться на небо (Сам., II, 1958, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 354.