ЗАТИ́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зати́хнути. Вся їхня увага була прикута до затихлого міста (Собко, Запорука.., 1952, 30); Над затихлим плацем розітнувся різкий вигук (Хижняк, Тамара, 1959, 199); Вуха [хлопця] ще повні перестуку затихлих дівочих кроків (Стельмах, Хліб.., 1959, 360).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 350.