ЗАТИ́СНЕНИЙ, ЗАТИ́СНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зати́снути. Він відповзає, поводячи мечем, міцно затисненим в обох руках (Довж., І, 1958, 124); Під час зварки заготовки повинні бути щільно затиснуті в губках (затискачах) машини (Технол. різального інстр., 1959, 104); Затиснутий в куток, Цимбал в задумі пощипував бороду (Гончар, Таврія.., 1957, 456); Затиснені у фортецю січовики ставали господарями в місті (Ле, Наливайко, 1957, 82); П’яна лайка, голосіння, крик, гам, бійки — усе.. може бути красномовним свідченням безпросвітного грубого побуту бідноти, затиснутої в кулак ненаситними експлуататорами (Життя К.-Карого, 1957, 14); На порозі стояв незнайомець.. із суворо затисненими тонкими губами (Збан., Сеспель, 1961, 31); Гаряча долоня тремтіла, видаючи затиснуте в грудях хвилювання (Ле, Опов. та нариси, 1950, 267); // зати́снено, зати́снуто, безос. присудк. сл. * У порівн. Він звивався, немовби руку його затиснено в стальні лещата (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 199).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 349.