ЗАТЕЛЕ́ПА, и, ч. і ж., фам. Неохайна людина; Вайлувата людина. [Маруся:] Із своїм зателепою цілісіньку ніч просиділа… (Вас., III, 1960, 83).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 344.