ЗАТВО́РНИЦЯ, ЗАТВІ́РНИЦЯ, і, ж., церк. Жін. до затво́рник, затві́рник. Попрощалася [Варвара] з батьками й пішла з старим монахом у монастир. Десять літ пробула затворницею… (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 64); Вони були такі хороші, розумні дівчата, мріяли про велику любов, дружбу, а жили справді затворницями (Гур., Друзі.., 1959, 150).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 344.