ЗАСТІ́ЛЛЯ, я, с., розм. Місце за столом. Як же почне [молодиця] мене годувати, то геть своїх дітей розжене з застілля (Вовчок, VI, 1956, 226); На засідання комітету тепер сходилися густіше, і незабаром велике .. застілля геть-чисто виповнилося людьми (Епік, Тв., 1958, 58).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 331.