ЗАСТРА́ХАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до застраха́ти. Він щиро бив поклони, бо, застраханий матір’ю, він наче справді почував камінь якогось тяжкого гріха на серці (Л. Янов., І, 1959, 413).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 333.