ЗАСТАВОДЕРЖА́ТЕЛЬ, я, ч., юр. Той, хто приймає яку-небудь річ у заставу під видану позику.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 328.