ЗАСПІШИ́ТИСЯ, шу́ся, ши́шся, док., розм., рідко. Те саме, що заспіши́ти 1. Збиралась я ще вчора писати до тебе, та наші так заспішились до міста, що вже не було коли (Л. Укр., V, 1956, 183); Мед їв і Захар, і Опанас, а як почули, що мати вертаються додому, обидва заспішились тікати (Григ., Вибр., 1959, 151).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 325.