ЗАСПОКО́ЮЮЧИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. теп. ч. до заспоко́ювати. Збирають всю рослину [сухоцвіту] під час її інтенсивного цвітіння, переважно в суху, сонячну погоду. Відома як заспокоююча болі (Лікар, рослини.., 1958, 59).

2. у знач. прикм., рідко. Те саме, що заспокі́йливий. Оселилась [в душі Кіндратовича] хороша заспокоююча надія (Логв., Літа.., 1960, 15).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 326.