ЗАСПЕРЕЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.

1. Почати сперечатися, заперечуючи або доводячи що-небудь. [Люба:] Ваню! Це неможливо. Там таке робиться. Засперечались про дружбу, а самі мало не б’ються (Мик., І, 1957, 461); // Почати сваритися за кого-, що-небудь. Давно був [Прокіп] не в ладах з боцманом, який ще до війни неправильно дав йому позачерговий наряд, а потім ще й засперечався з ним за якусь дівчину (Кучер, Голод, 1961, 123).

2. Побитися об заклад. Засперечався [Бовдюг] із прикажчиком, що спинить на ходу маховик від паровика (Тют., Вир, 1964, 80).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 324.