ЗАСОРО́МЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до засоро́мити. — А ви будьте веселіший, бо так же скучно сидіти, — закінчила вона і, трохи засоромлена невдачею, встала й одійшла од Вови (Вас., І, 1959, 88).

2. у знач. прикм. Який засоромився, зніяковів, збентежився і т. ін. Молодий хлопець мовчить засоромлений (Л. Укр., II, 1951, 143); Засоромлена, що знову пошилась в дурні, Сахно поспішила в коридор (Смолич, І, 1958, 62); * Образно. Іноді вуличка вганялася просто в дерево і, засоромлена, відразу ж бралася вбік (Загреб., Європа. Захід, 1961, 107); // Який виражає засоромлення. Почувши це ймення, Харитін липнув [глипнув] засоромленими очима й знов опустив їх додолу (Н.-Лев., III, 1956, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 323.