ЗАСКИМІ́ТИ, млю́, ми́ш і ЗАСКИМЛІ́ТИ, лю́, ли́ш; мн. заскимля́ть; док., розм., рідко. Те саме, що заскі́млити. На печі якесь з дітвори жалісливо заскимліло (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 93); Мусив Ілько присісти з болю на місці і аж заскимліти з безсилої люті (Козл., Ю. Крук, 1957, 78); Спробувала [Ольга] розім’яти одубіле тіло: лютим болем заскиміли.. порізані колючим дротом на ногах і руках пальці (Кач., II, 1958, 72); Заскиміло серце і в старого Захара Беркута, коли поглянув на тих молодців (Фр., VI, 1951, 91).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 311.