ЗАСИ́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до засини́ти. Іншого іншою, певне, красою Причарує засинена даль (Ус., Листя.., 1956, 146).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 305.