ЗАПО́РАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм.

1. Почати поратися. Коли за Тоською ляпнули двері, Кесар жваво запорався у квартирі (Збан., Курил. о-ви, 1963, 33).

2. з інфін. Почати що-небудь робити. Сплакнувши тут же у Янчихи, Мокрина побігла до хати і запоралась обід готувати (Козл., Ю. Крук, 1950, 152).

3. Пораючись, цілком поринути в роботу; заклопотатися. Запоралася коло печі, що й не вгледіла, як собака м’ясо вхопила (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 273.