ЗАПОВЗЯ́ТЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. заповзя́тливий. — Угу! — мугикнув щось нерозбірливе єфрейтор.. і, клацнувши з прусською заповзятливістю каблуками, вийшов з кімнати (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 178).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 268.