ЗАПЛА́ВА, и, ж. Частина річкової долипи, що затоплюється під час весняної повені. Невелика річка Соболянка, але норов свій має. Ранньою весною, саме в той час, коли вирушають у поле трактори, розливається широко, топить усі заплави та озерні плеса (Збан., Переджнив’я, 1960, 142); На кінець літа Дунай вужчає, заплава просихає (Чаб., Балкан. весна, 1960, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 261.