ЗАПИСНИ́К, а́, ч. Книжечка, зшита з чистих аркушів паперу, для записів. Ласкаво записав собі [радник] моє імення в записнику, обіцяв пам’ятати (У. Кравч., Вибр., 1958, 387); Я вийняв записник, олівець і почав нотувати свої думки (Смолич, VI, 1959, 120).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 255.