ЗАПЕТЛЬО́ВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до запетлюва́ти 1. Тимко ворухнув босими ногами, що були запетльовані в посторонки (Тют., Вир, 1960, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 251.