ЗАПЕРІ́ЩИТИ, ить, док., розм. Почати періщити. Ану, як вдарить грім, заперіщить дощ, налетить вітер, покладе на землю пшеницю, перекрутить, заплете весь масив, і тоді … хоч серпом висмикуй хліб… — роздумував Орленко (Колг. село, 4.VІІ 1954, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 251.