ЗАПЕРЕ́ЧЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. запере́чити. Вона навмисно виклала свою думку рівним, упевненим тоном, щоб відразу приголомшити Мариню й не дати їй часу на заперечення (Вільде, Сестри.., 1958, 207); Почати з заперечення і висміювання чорта.. і закінчити запереченням ікон і всяких «нісенітниць божественних», це тільки буває у цільних натур, якою і була моя учителька (Тич., III, 1957, 135).
2. Заява про незгоду з ким-, чим-небудь, доказ проти чогось. Пропозицію харків’ян переїхати.. до них у Харків ..було прийнято без заперечень, одноголосна (Головко, II, 1957, 432); Як і треба було гадати, Мальований виступив з запереченнями (Гур., Наша молодість, 1949, 140); // Спростування чого-небудь. Вся творча спадщина Шевченка є рішучим запереченням буржуазно-націоналістичної ідеалізації козаччини і тези про «соціальну єдність» української нації (Ком. Укр., 5, 1961, 80).
3. Невизнання існування, значення, доцільності чого-небудь. Заперечення абсолютної ренти є заперечення економічного значення приватної земельної власності при капіталізмі (Ленін, 13, 1949, 273); Заперечення законів мистецтва, його художніх засобів — це деградація буржуазного мистецтва (Рад. Укр., 10.1 1963, 3).
4. філос. Знищення, подолання, заміна старого новим, попереднього наступним у процесі поступального розвитку. Заперечення капіталістичного виробництва робиться ним самим з неминучістю природно-історичного процесу. Це — заперечення заперечення (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 761); // Те, що своєю появою, самим фактом свого існування заперечує що-небудь, свідчить про його неспроможність. Капіталістичний спосіб привласнення, який випливає з капіталістичного способу виробництва, а значить, і капіталістична приватна власність, є перше заперечення індивідуальної власності, що грунтується на власній праці (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 761).
5. грам. Слово, яке заперечує зміст іншого слова або речення (в українській мові — частки н е, н і).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 250.