ЗАПАЛАХКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш і рідко ЗАПАЛАХКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, док., розм. Почати палахкотіти, палахкотати. Могуче світло, що наповнювало хату Зелепуги, нараз величезними кровавими язиками вискочило на стріху.., обхопило цілу хату, котра відразу запалахкотіла (Фр., II, 1950, 236); Я почервоніла й відчула, як запалахкотіли мої щоки (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 92); Дикий гнів запалахкотів у його нутрі (Коб., II, 1956, 201).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 241.