ЗАО́РАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до заора́ти. Щоб біля посівів не росли бур’яни, дороги і заорані смуги на посівах кукурудзи обсівають фацелією (Хлібороб Укр., 1, 1964, 20).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 236.