Про УКРЛІТ.ORG

занотований

ЗАНОТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до занотува́ти. За якусь найкоротшу мить він уже перегортав зошита і, як спраглий воду, ковтав занотовані Вариною рукою рядки (Епік, Тв., 1958, 101); // заното́вано, безос. присудк. сл. Він і не помітив, як усе, що було занотовано е тому папірці, він розповів Лялі напам’ять (Гончар, Земля.., 1947, 60).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 233.

вгору