ЗАНЕ́ДБУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. ч. до зане́дбувати. Виріс [Іван] між чужими, поштуркуваний, занедбуваний і кривджений, служив за харч і одежу (Фр., III, 1950, 126).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 228.