ЗАМІТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗАМЕСТИ́СЯ, ету́ся, ете́шся, док.

1. розм. Швидко вибігати звідки-небудь, зникати. — Дівчата, замітайсь! — крикнув хазяїн [кав’ярні] (Ю. Янов., II, 1958, 86); Скоро сонечко з-за хмари виграло, вони [діти] так і замелись із хати (Вовчок, І, 1955, 110).

2. тільки недок. Пас. до заміта́ти 1, 2.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 213.