ЗАМШІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до замші́ти Передо мною — стежка, зелений оксамит замшілих мурів (Коцюб., II, 1955, 409); На тлі сірих замшілих дубів перегойдувалось червоне мереживо березових гілочок (Стельмах, І, 1962, 217).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 226.