ЗАМОРДУВА́ТИ1 див. замордо́вувати.
ЗАМОРДУВА́ТИ2, у́ю, у́єш і ЗАМОРДА́ТИ, а́ю, а́єш. недок., перех., діал. Надягти на морду коня повід. Один з козачих старшин не витримав у сідлі, замордував коня й потім потяг його нагаєм (Ле, Україна, 1940, 44); * Образно. [Кирило:] Як сяду було на неї [відьму], та замордаю, та як почну хвайдою маніжити, аж мило з неї клубками котиться!.. (Крон., II, 1958, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 220.