ЗАМО́ВЧУВАТИ, ую, уєш, недок.. ЗАМО́ВЧАТИ, чу, чиш, док., перех. З певною метою приховувати, обминати мовчанкою що-небудь, не розповідати, не згадувати про когось, щось. Обов’язок комуністів не замовчувати слабостей свого руху, а відкрито критикувати їх, щоб скоріше і радикальніше позбутися їх (Ленін, 31, 1951, 156); Думаю, що занадто замовчувати і недоговорювати те, що можна зовсім просто і щиро сказати, теж не слід (Л. Укр., V, 1956, 411); Журнали зовсім замовчали книжку (Коцюб., III, 1956, 389); [Бережний:] Дайте я продивлюсь вашу доповідь. Хто там хоче замовчати мою роль? (Мик., І, 1957, 388).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 217.