ЗАМО́ВЧУВАННЯ, я, с. Дія за знач. замо́вчувати. Зі «старими» він старався порозумітися з допомогою підлещувань, замовчування їхніх помилок (Фр., XVI, 1955, 121); Об’єктивно оцінюючи художні досягнення минулого, партія застерігає проти зневажливого ставлення до цих досягнень, проти їх замовчування (Ком. Укр., 12, 1963, 44).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 217.