ЗАМО́ВКЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до замо́вкнути. Де юрби, замовклі од величі слова, Де рокіт стривожених зал? (Бажан, Роки, 1957, 201); Вже біг [Богучар] поруч прапороносця до замовклих гармат (Кучер, Чорноморці, 1956, 38); Жаль.. Вас, недоспівані мої, ви — чисті пісні замовклі (У. Кравч., Вибр., 1958, 36)

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 216.