ЗАМИ́ЛУВАНИЙ, а, е. Сповнений замилування, який замилувався. Стояв [Коропов] .., замилуваний нею. Любка вичікуюче мовчала (Земляк, Гнівний Стра-тіон, 1960, 161); // Який виражає замилування, захоплення. Замилувана посмішка вибивається з-під старечих брів (Кач., II, 1958, 399).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 208.