ЗАМЖИ́ЧИТИ, ить, док. Почати мжичити; // безос. По обіді настирливий західний вітер таки наманив темно-сірих хмар; вони вщерть заполонили світ. Як і вчора, знову тоскно замжичило (Логв., Літа.., 1960, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 206.