ЗАМЕТЕ́ЛИТИСЯ, иться, док. Почати літати в різних напрямах, кружляти і т. ін. (про значну кількість чого-небудь). На майдані, на тополях круг церкви, раптом сполохалися галки. З шумом знялись, заметелилися над банею (Головко, І, 1957, 140); // перен., чим. Оповитися чим-небудь, що летить, кружляє і т. ін. у великій кількості. Хай же грудень повіє крилатий, заметелиться снігом, як дим (Сос., II, 1958, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 205.