ЗАМЕРЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАМЕ́РЗНУТИ і ЗАМЕ́РЗТИ, зну, знеш; мин. ч. заме́рз, ла, ло; док.

1. Холонучи, застигаючи, ставати твердим, перетворюватися в лід. Там, де верби, тини і тополі, по ночах замерзає вода, і так сумно в холодному полі телефонні гудуть провода (Сос., І, 1957, 205); Нам нелегко було. Може, іншим не знать поколінням, Як у школі в мороз замерзає чорнило на лід (Забашта, Квіт.., 1960, 44); Замерзло поле скрізь (Греб., І, 1957, 73); На Гергеликовій щоці вже встигла замерзнути мильна піна (Збав., Ліс. красуня, 1955, 34); * Образно. [Ліда:] У мене кров замерзає від ваших слів (Корн., І, 1955, 98); // Покриватися шаром льоду, кригою. Його відерце перше пробива лід у криниці, що уночі замерза (Вовчок, І, 1955, 295); Зима видалась люта, море біля берегів замерзло (Дмит., Наречена, 1959, 14).

2. Дуже мерзнути. [Дід Вакула:] Я заплакав — що й казати, Бо почав вже замерзати (Фр., IX, 1952, 423); Холодно в кімнаті. Яків Петрович аж замерз (Тесл., Вибр., 1950, 92); Певне, він не був звичний до наших морозів і, щоб не замерзнути, працював до сьомого поту (Руд., Остання шабля, 1959, 74).

3. Гинути, вмирати від холоду. Галки на деревах замерзали і, як шматки льоду, падали додолу (Мирний, III, 1954, 10); Чутливе материне серце обіллялось жалем на одну думку, що дитина мерзла б або й зовсім замерзла в далекій холодній дорозі (Коцюб., І, 1955, 77); * Образно. Фраза твоя книжна, важка, педантична, в ній замерзає кожне почуття (Л. Укр., III, 1952, 689).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 205.