ЗАМА́ШКА, и, ж., розм. Звичка, нахил до чого-небудь. Без жалю, немилосердно він катував лихую замашку до крадіжки (Мирний, III, 1954, 387); Гарна дівка, тільки в неї Ледарські замашки (Воскр., З перцем!, 1957, 117); Хлопець і сам пробував орудувати нею [гирлигою], переймаючи чабанські замашки (Гончар, Таврія, 1952, 158).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 203.