ЗАМАНДЮ́РИТИСЯ, иться, док., безос., діал. Дуже зажадатися. — Коли чого заманеться, замандюриться[Настусі], то вже й не говори й не кажи нічого (Н.-Лев., IV, 1956, 249).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 201.