ЗАМА́ЗУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАМА́ЗАТИСЯ, а́жуся, а́жешся, док.

1. Ховаючись кудись, заліплювати отвір. Від смерті й в печі не замажешся (Номис, 1864, № 8247); [Кай Летіцій:] Позамикались [філософи] дома, наче в урни замазались, іще й не спопелівши (Л. Укр., II, 1951, 366).

2. Забруднювати себе чим-небудь, у щось. Куди тобі кисіль їсти: ти й квашею замазався! (Укр.. присл.., 1955, 241); — Де це ти, — кажу, — так обшарпав одежу та замазався, неначе тиждень не вмивався? (Н.-Лев., III, 1956, 268); — О, татові добре — Замажеться в сажу, І мама нічого, Нічого не скаже (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 28). // Густо, суцільно покриватися чим-небудь. Блакитне небо замазалось сірим, море гір потемніло (Коцюб., II, 1955, 321).

3. тільки недок. Пас. до зама́зувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 200.