ЗА́ЛИШОК, шка, ч. (мн. за́лишки, ів).

1. Те, що ли шилось невитраченим, невикористаним; рештки чого небудь. На столі лежав нарізаний засохлий хліб, стоялі брудні тарілки з залишками їжі, либонь з обіду (Дмит. Наречена, 1959, 181); Він поспішив на роботу, а повернувшися після зміни додому, начистив картоплі, знайшов залишки крупи, зварив юшку і сів обідати (Сенч., Опов., 1959, 50).

2. перев. мн. Те, що уціліло, збереглося від руйнування. І коли розвідувачі побачили раптом химерні кучугури каміння й залишки порослих мохом стін, вони здивовано зупинилися (Донч., II, 1956, 61); Верхній шар грунту вибухами розкидають, знімають, а під ним відкривається пласт морського золотистого каменю, залишок доісторичних морів (Гончар, Тронка, 1963 287); // Сліди того, що минуло, зникло. Входять Вася та Іван Цупрун, стрункий юнак, у якого перші ознаки мужності ще переплітаються з залишками хлоп’ячого (Мик., І, 1957, 436); Ранковий легесенький вітер розганяв залишки туману (Собко, Біле полум’я 1952, 81).

3. перев. одн. Те, що лишається після хімічної реакції, виробничого процесу і т. ін. Водний залишок, або гідроксил, утворюється, якщо від молекули води відняти один атом водню (Заг. хімія, 1955, 60).

4. тільки одн. Зайва частина чого-небудь; лишок, запас. Зложимося, скільки у кого є грошей, щоб можна було купити четвертів [четвертей зерна] — на малу міру — сот зо три з залишком (Кв.-Осн., II, 1956, 127); Мене ж авансуйте та дайте прогонні Копійку на милю земної орбіти, Щоб стало з залишком на місяць летіти… (Сам., І, 1958, 223).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 188.