ЗАЛИ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до залиши́ти. З’являється молодий чукча., залишений нами, десь далеко в сніжних рівнинах (Довж., І, 1958, 126); Десь після опівночі, коли партизани заходили в це майже залишене людьми село, зимовий спокій насурмився важкими хмарами (Ле, Право.., 1957, 203); // зали́шено, безос. присудк. сл. Їздових при транспортах залишено було якнайменше — одного на кілька підвід (Гончар, III, 1959, 95).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 188.